Якщо не буде ніяких дій надалі, я думаю, що ми втратимо нашу державу – Єпископ Одеський і Балтський Марк


P_20160324_121025_BF

Після Революції Гідності європейський напрямок розвитку України набув чіткої форми, хоча публічний дискурс існував ще з початку незалежності. Понад половини українців за вступ в ЄС (51 % респондентів, опитування Фонду “Демініціативи” та Центру Разумкова в 2015 році), опираючись у своєму виборі на рівень життя в ЄС та культурні цінності.

Тобто більша частина українців асоціює/хоче асоціювати себе з європейською культурою та бути ближче до потужних країн як Німеччина чи Франція. Це абсолютно зрозумілий вибір, адже аналізуючи сучасну ситуацію в країні й оглядаючись на рівень життя, наприклад, у Швеції, напрямок розвитку для України очевидний (найбільша в світі база користувацького контенту Numbeo у 2015 році склала рейтинг країн світу за рівнем життя, де першу п’ятірку займають Швейцарія, Німеччина, Швеція, США, Фінляндія, а Україна знаходиться на 75 місці).

У прагненнях швидшої євроінтеграції культурна спільнота пояснює й розвінчує міфи радянського часу, зменшуючи розрив між європейською та українською історією. Цим займаються сучасні науковці, такі як Ярослав Грицак, Юрій Шаповал, Олексій Сухий та багато інших. Львівський історик Мар’ян Мудрий вважає, що важливо підтримувати баланс між локальною, національною та світовою історією, викладаючи предмети в середніх школах. Лише таким чином українці зможуть розуміти історію й себе у ній.

Але порівняно з розвитком спільної історії України та Європи мало розглядається культурна пов’язаність країни зі Сходом. Тому великий круглий стіл, присвячений 350-літтю перебування на території сучасної України Евлія Челебі, відомого турецького мандрівника, що відбувся в Одесі 24 березня, має неабияке значення для поштовху досліджень у цьому напрямку.
Евлія Челебі (1611 — 1679/1682) – турецький мандрівник, географ, письменник. Близько 50 років провів в мандрах. Побував в багатьох країнах Азії, Африки і Європи; був на Північному Кавказі, в Україні, Молдавії та Криму. Путні замітки і щоденники склали “Книгу подорожей” – найбільший твір мемуарного жанру в класичній турецькій літературі, важливий документ епохи з великою кількістю відомостей з історії, географії, культури, зокрема про територію сучасної Одеської області.


Люди створені різними, мають різні релігії, але не для ворожості, а для пізнання один одного


 

У наслідок анексії Криму почали більше говорити про історичні зв’язки кримських татар та українців, об’єднуючи таким чином культуру наших народів. Та насправді історія України та Сходу дуже мало досліджена у дискурсі спільної культури й дружніх зв’язків. За словами Юрія Косенка, сходознавця та викладача КНУ ім. Т. Шевченка, стереотипи радянської доби про те, що українці й кримські татари були ворогами, нарешті руйнуються. Насправді й українські вчені, й кримськотатарські засвідчують про тісну співпрацю між народами. Наприклад, Тугай-Бей (національний герой кримських татар) співпрацював з Богданом Хмельницьким. Сьогодення показало, що кримські татари – справжні патріоти України й без вивчення тюркомовних джерел історія України буде неповною. Також пан Юрій зазначив, що Евлія Челебі описував Україну й “Книга подорожей” є унікальною книгою, котра заслуговує на переклад українською мовою (існує лиш відомий переклад уривків з праці російською мовою й непоширений вибраний переклад одеським істориком українською В’ячеславом Кушніром).

У рамках круглого столу муфтій Духовного управління мусульман України “Умма” Саїд Ісмагілов презентував монографію сходознавця Михайла Якубовича “Іслам в Україні”. Одеса – перше місто, де відбувається презентація. За словами Саїда Ісмагілова, мусульманська спільнота, котра проживає в країні, має знати ісламську історію України. Україна – перехрестя, де зустрілися Схід та Захід й українська наука ще повинна дослідити мусульманську культуру. У свою чергу Маріуш Маршевський, доктор історичних наук та співробітник Інституту Сходу історичного факультету Познанського університету додав, що книжка недостатньо висвітлює мусульманську релігійність, а саме місцевий суфізм, котрий є великою частиною історії мусульман.
Учасниками круглого столу були науковці з Харкова, Одеси, Острогу, Києва, Донецька та Познані. Також виступав Сайран Аріфов, заступник голови ВАОО “Альраїд”, котрий сам з Криму, працював у Сімферополі, але вже рік як переїхав до Києва. Він зазначив, що важливо вивчати культуру різних спільнот: “Люди створені різними, мають різні релігії, але не для ворожості, а для пізнання один одного”.

круглий стіл в ОДА

 

Темою заходу була праця Евлія Челебі, але учасники також говорили про проблеми сучасної середньої освіти та оцінювання ЗНО з історії України. Тетяна Крупа, завідуюча реставраційною майстернею Музею археології й етнографії Слобідської України ХНУ ім. В.Н.Каразина, окрім презентації свого дослідження рукопису, де згадується Евлія, також підняла тему застарілого підходу до викладання історії у школах.

Пані Крупа наводила приклади стереотипності та панславізького підходу до вивчення історії України. У питаннях ЗНО є визначення “велике переселення слов’ян”, але Тетяна Крупа зазначила, що існує термін “велике переселення народів”. Також у приклад навела питання про становлення Київської Русі й додала, що окрім вивчення цього державотворення, має також вивчатися історія й інших держав – Хазарський каганат зрештою, котрий був до становлення Київської Русі й нащадки котрих так само живуть в Україні.

Науковиця навела багато прикладів так званих білих плям, котрі ми не вивчали в школі, але котрі були важливими на історичному тлі. Те, як нам подається історія України, не створює уявлення про історичну культуру держави, а є лише вирізками з історії війн, революцій та інших критичних моментів. Навіть коли згадується Кримське ханство, то ми лише уявляємо плюндрування українських земель та рабство, але справедливо буде вивчати історію з двох сторін. Є праці Олекси Гайворонського, котрий поглиблено досліджує історію Криму та відкриває нові знання для розуміння взаємовідносин кримських татар та українців.

Культура в Україні розглядається застаріло й штамповано. Біля Грушевського, Франка та інших відомих діячів має бути Ісмаїл Гаспринський. І не лише він, це лише приклад для усвідомлення обмеженості самосприйняття українців. Також карта пам’яток України дуже виразна (приведена нижче). Вся полікультурність зосереджена на вірменському соборі у Львові та Ханському палаці в Бахчисараї. Більше в Україні пам’яток немає, на думку Міністерства освіти. Пан Маріуш додав, що самі польські студенти питали щодо цієї карти, де там конкретні пам’ятки, про які вони знають, але не знають самі українці. Вчені узагальнили наостанок: має бути концепція вивченння історії в школі, у тому числі й регіональну історію.

карта пам'яток України

Руслан Халіков, експерт Українського центру ісламознавчих досліджень, вчений секретар Українського інституту стратегій глобального розвитку і адаптації зазначив, що зараз Україна зближається з Туреччиною, а Росія з Іраном. Це ситуативний і нав’язаний конфліктом з Росією процес. Для України це передусім переваги. Ісламські центри такого впливу зацікавлені у спілкувані з західними.

У нас відсутнє сприйняття турків як добрих сусідів-партнерів, також стереотип -кримські татари підводили козаків. Зараз же треба з кримськими татарами робити спільну історію, але й з турками також. Поширення популярної культури – кіно, музика – найкращий спосіб інтегрувати наші культури. Османська історія має знову стати актуальною. Треба зробити видання білінгва – турецькою й українською. Треба піднімати вивчення турецької мови й турецької культури.


Якщо не буде ніяких дій надалі, я думаю, що ми втратимо нашу державу


 
На академічному фундаменті можна побудувати популярну культуру. Саїд Ісмагілов додав, що важливу роль також грає Саудівська Аравія (не лише Туреччина та Іран). Так сталося, що конфлікт між Іраном і Туреччиною вилився у конфлікт у Сирії. Туреччина беззапречно цікавий партнер для України, але конкуренція між трьома країнами. Пан Кушнір розповів історію: “У Стамбулі зайшов до килимової лавки і побачив український орнамент на одному виробі, запитав у продавця як це так, а йому відповів турок: “Ми ж один народ”.

Єпископ Одеський і Балтський Марк, Українська православна церква Київського патріархату наостанок зазначив, що такі заходи мають відбуватися. У нас люди різних віросподівань і різних національностей. Тому потрібно вести дискусію про те, що треба робити. “Якщо не буде ніяких дій надалі, я думаю, що ми втратимо нашу державу. Є дуже багато народів на території країни, але ми всі – одна Україна. Треба вивчати етнос та культуру один одного. Ми йдемо до Європи, знаходимося у процесі спілкування з різними народами й хай Господь благословляє це спілкування”, – закінчив промову єпископ.

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован.

Достигнут лимит времени. Пожалуйста, введите CAPTCHA снова.