Панк чи «хрещений батько» російської музичної індустрії


Фото Вікторії Прокопчук

Протягом трьохгодинної лекцієї відомого російського радіопродюсера, актора та ведучого Міхаіла Козирєва одеська аудиторія не лише почула поради з перших рук про те, як стати рок-зіркою в епоху інтернету, але вдосталь насолодилася історіями, які траплялися за лаштунками російського шоу-бізнесу міленіумного періоду. Хоча йому не подобається це поняття  – “шоу-бізнес”, він використовує більш широке розуміння – “музична індустрія”.   

Особливо приємно було вітати гостя з Москви, який відверто підтримує Україну, гаряче вболіває за наших виконавців під час відбіркового туру Євробачення, розриваючись між Джамалою та Sunsay. Гостро висловлюється про ситуацію в Росії, але про це трохи пізніше.

Окремо потрібно сказати, що слухати Міхаїла було надзвичайно приємно, відчутно яскраву мову справжнього інтелігента, але при цьому живу та різнобарвну. Розповідь оздоблювалася ілюстративними відео, які занурювали слухачів в атмосферу початку нульових.

235264072

 

Почав Міхаїл з того, що розповів, як він прийшов до продюсування російських радіостанцій, серед яких: Максимум, Наше радіо і Радіо Ультра. Повертатися довелося в далекі часи радянського дитинства, коли культурна ізольованість відчувалася особливо гостро. У юного Міши вдома було три радіо – «кухонне», яке мало лише 3 кнопки та, відповідно, три станції, друге – маленьке радіо його батька, з можливістю налаштовуватися на коротки хвилі, де звучала одна станція – «Голос Америки». Третє стояло в Мішиній кімнаті – величезна радіола «Ригонда» з вініловим програвачем.

На шкалі радіохвиль, згадує Козирєв, було багато написів з різними містами з усього світу: Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Берлін, Лондон – так ось, ще малим хлопцем, крутивши ручку налаштовувача через усі назви цих міст, він тихо сподівався одного разу почути замість «білого шуму», музику тих міст, яка б пролилася у його кімнаті в Свердловську. Але де в чому йому поталанило, адже ріс у родині музиканта – скрипаля симфонічного оркестру. У домашній колекції була уся підбірка класичної музики, тож малий часто слухав таких виконавців, як: Джо Дассен, Едіт Піаф, Тото Кутуньо тощо.

Перше знайомство з західною музикою відбулося через платівку, яку привезла звідкись його мама. На платівці був запис лише однієї пісні гурту The Beatles, але це не завадило їй бути заслуханою до дірок. Далі, за студентських років, під час практики у колгоспі, яка на той час була загальнобов’язковою повинністю, він закохався у російський рок. Тоді усі слухали “Алюмінієві огірки“ В.Цоя та гурт Наутілус Помпіліус.

235264017

 

Величезним проривом для студента стало перенесення вітром перебудови з колгоспних грядок до самого Лос-Анжелесу. Навчання на факультеті мас-медіа, перший особистий автомобіль, на якому він роз’їжджав, слухаючи улюблену радіостанцію, де грали Nirvana, Smashing Pumpkins, Red Hot Chilly Peppers, Perl Jam. Надихнувшись цим досвідом, Міхаїл вирішив випробувати свої можливості на студентському радіо. З дому йому прислали платівки Жанни Агузарової, ДДТ, Браво, і їх пісні, користуючись карт-бланшем ефірної години, успішно програвалися на хвилях разом з ямайською музикою колеги Фореста з довжелезними дредами та японським death metal від маленької, ввічливої японки за ім’ям  Ясіка.

Повернувшись до Росії Козирєв погодився на пропозицію працювати продюсером радіостанції, відтоді і почався його професійний шлях. То був час, коли ефір був зайнятий лише однією станцією «Європа +» тож конкурувати було практично ні з ким. Причастившись якісною західною музичною продукцією, Михайло отримав усі шанси стати тим фільтром, через який змогли прийти до ефіру такі артисти, як Земфіра, Океан Ельзи, Нічні Снайпери та багато інших.  Спершу, стверджує Козирєв, він чесно проводив години, прослуховуючи увесь обсяг того, що присилали на радіо, адже існував шанс, хоч і маленький, віднайти справжній талант, та згодом довелося розробити оптимальну систему для цього процесу. Тоді Михайло розподілив прослуховування треків між своїми колегами-діджеями, які з 10 платівок приносили йому 3 найкращі треки, щоб робота рухалася трохи швидше.

Коли талант все ж таки знаходився, то не було такої сили, яка б могла зупинити продюсера на шляху донесення цієї знахідки до слухача. Так, наприклад, сталося з гуртом Бі-2, коли він тричі намагався ставити в ефірі найкращі треки гурту, але вони чомусь взагалі не сприймалися аудиторією. Тож, коли режисер О. Балабанов звернувся до нього з проханням допомогти з музичним наповненням стрічки “Брат 2”, над якою він тоді працював, Міхаїл вирішив захопити з собою у великому чемодані альбом цього гурту. Під час роботи над підготовкою саундтреків він дав прослухати диск режисеру. Балабанов попросив диск на вечір, а зранку під час зустрічі повідомив, що у стрічці буде звучати лише Бі-2! Так і сталося, на наступний ранок після прем’єри фільму рокери прокинулися знаменитими – розпочалася їх зіркова кар’єра.

235264121

 

Згадуючи цей випадок, він поділився своїми переживаннями щодо неймовірного досвіду роботи над створенням фільму і тими «фантомними» відчуттями втрати, викликаними трагічною загибеллю майже всіх учасників знімальної групи двозначних фільмів “Брат” і “Брат 2”, яка вирушила супроводжувати Бодрова та була поглинута сніжною лавиною.

Окрім визначної роботи, пов’язаної з радіо, Козирєв активно долучався до проектів на ТВ, зокрема – «РЕН-ТВ». З гордістю представив програму, яку він створював у співавторстві з Максимом Віторганом – “Неголубий вогник” – приклад панківського проекту-пародії, що зухвало протиставлялася заїждженим, попсовим ТВ-шоу святкування новорічної ночі на основних російських каналах, сповнених попсовою музикою, яка не викликала у Михайла нічого, окрім відрази.

Проект виходив в ефір у 2003-2005 роках і його ідеєю було всередині виступу невідомого або нерозкрученого артиста, далекого від “формату ТВ” вкладати “бомбу” – врізку частини виступу відомого та розкрученого артиста, наприклад, Дмитро Маліков або Тату. Таким чином, альтернатива та попса у своїй сюреалістичній синергії створювали епатажний колаж та народжували нові смисли, які особливо гостро читалися у новорічному контексті програми. Проект мав не лише розважальний, а й певний фестивальний задум М. Козирєва, адже саме тут відбувалися прем’єри виступів таких зараз відомих виконавців, як 5nizza, Вася Обломов, та багатьох інших.

Креативність та невгамовна жага експериментування штовхала М.Козирєва, до таких дивних музичних комбінацій, як, наприклад, виступ дуетом акторки І. Чурікової та Земфіри. Щоправда цей проект закінчився невдало через хворобливий максималізм Земфіри та недбалість звукорежисера програми, який не затвердив усі нюанси, які здалися Земфірі не повністю ідеальними. Тож, тираж у 9 000 DVD дисків довелося знищити буквально – розчавити катком.

З переходом в епоху інтернету час, про який Мік Джагер чи Роберт Плант, за словами Козирєва, могли лише мріяти, музична індустрія, як і багато інших сфер нашої життєдіяльності, зазнала своїх змін. Роль продюсування значно зменшилася, адже зараз більшість музикантів не мають продюсерів і займаються популяризацією самостійно. Також потрібно розрізняти два типи продюсування. Так, є музичне продюсування, в класичному розумінні це робота музиканта-аранжувальника, яка полягає у вмінні акцентувати звучання музичної композиції. Вмілий продюсер такого типу є просто знахідкою для артиста. Це, на думку Михайла, те, що зробив Дмитро Гройсман для гурта «Чайф».

Друга ж частина продюсування полягає у організаторській роботі, починаючи від домовленостей про концерти та ефіри та закінчуючи друком афіш. У час доінтернетівської ери існувала ще одна важлива частина роботи продюсування – співпраця з record label, які займалися продажами фізичної форми альбому артиста у вигляді дисків через дистрибуційні мережі. Наразі ще лишилися працювати декілька компаній, які вижили лише завдяки невеликому переліку артистів, з якими проводиться співпраця.

Цей список включає, як правило, не більше трьох імен. На Заході продовжують свою роботу масштабні компанії, які витримали випробування ринком, співпрацюючи з великими іменами артистів світового масштабу. Вони надають музикантам послуги промоції «під ключ». Наприклад, Live Nation з Нью-Йорка, які організовують концерти, рекламують, продають сувенірну продукцію, проводять піар-кампанії артистів та роблять багато іншої роботи.

235264255

 

Повертаючись до порад молодим колективам, продюсер акцентує на особливій важливості концертної активності, адже продажі через інтернет-канали дистрибуції музичної продукції займають не більше 10% від загального обсягу доходів артиста. Деякі колективи обирали концертну діяльність, включаючи найрізноманітніші майданчики у своїх містах: бари, клуби, навіть гаражі, таким чином поступово набираючи критичну масу аудиторії поціновувачів. Так рухався розвиток російського гурту «Король і шут».

Радіо продовжує займати важливе місце дорогою до успіху. Зважаючи на невелику кількість часу, яку може приділити працівник радіо на розгляд репертуару гурту, Козирєв рекомендує відправляти не більше трьох треків, при цьому один з них має бути найкращим. У випадку якщо важко визначитися з найкращим треком, то підійде формула: «якій трек я б зіграв, якби довелося виступати перед усією земною кулею?». Також, продюсер радить доповнити лист звернення яскравою картинкою, або текстом, який допоміг би працівнику радіостанції виокремити це звернення серед інших.

До порад можна включити і побажання бути творчим та неординарним – мати свій власний стиль, не орієнтуватися на підхід «я не гірше за інших», а зауважити: «в чому моя оригінальність та чим я відрізняюся від інших, таких як я?». В якості перевірки своєї унікальності Михайло порекомендував один експеримент – створити підбірку виступів різних колективів, схожих за стилем і включити до цього переліку свій виступ, після чого запропонувати різним людям, які не знають особисто виконавців, проголосувати за той, який їм сподобається найбільше. Цей жорстокий метод може стати в нагоді молодим артистам і допомогти їм критично подивитися на себе з боку.

Продюсер впевнений, що особливим полем для підживлення мейнстріму завжди залишалося і залишиться неформальна альтернатива, адже саме там, на периферії, зароджуються свіжі ідеї, які рухають попсу. «Потрібно займатися альтернативою, адже саме на ній будуть вчитися наступні покоління».

Також Міхаїл не радить забувати про кіно, особливо тим музикантам, які живуть в містах, де є кіностудії. Потрібно навідуватися туди, аби вияснити, які саме зараз фільми знімаються, знайомитися з режисерами та пропонувати свої треки для музичного оформлення їх стрічок. Такий підхід може бути і зі зйомками рекламних роликів.

Щодо тих 10% онлайн-дистрибуції, хоч вони і не є такими визначними, але без них неможливо отримати повноцінну картину становлення артиста. Тут все достатньо просто – потрібно за оплату завантажити свої музичні треки на агрегатор www.tunecore.com, який автоматично здійснить їх розміщення на основних музичних ресурсах: iTunes, SoundCloud, Shazam, Pandora та інших.

Ну і куди ж без соціальних мереж, Facebook ніхто не відміняв. Якщо самостійно вести сторінку немає бажання або ж часу, завжди можна знайти відповідальну фанатку, яка за вільне відвідування концертів буде робити 2-3 пости на день. Підійде розміщення відеоконцертів, навіть тих, які відбулися в минулому, короткі тези про враження від перегляду якогось шоу чи особистий досвід з побутового життя теж може згодитися.

Настає той момент, коли аудіозаписів вже недостатньо. Настає черга відеосупроводу. При записі відео не потрібно акцентувати на відсутності коштів, адже варто згадати приклад Петра Наліча, який записав відео для своєї пісні на дачі і вартість якого не перевищила 150 євро.

Результат – артист став одним з учасників конкурсу Євробачення. Зараз П. Наліч проводить вечори виконання пісень Л. Утьосова. Гарним прикладом є Lana del Rey, яка монтувала відео просто зі старих кінострічок. Ці приклади свідчать про відсутність обмежень для шляхів самовираження, вітається будь-який підхід у бажанні заявити про себе світові, тож досягти тисяч переглядів не є проблемою у часи Youtube, коли з моменту, як ви написали слова, виконали їх, зняли на відео і розмістили в інтернеті, отримавши величезну кількість переглядів, може минути не більше однієї доби.

Роль музичної преси зараз майже зійшла нанівець. Музичні критики зараз, за словами Міхаїла, займаються тим, що або коментують пластмасові музичні шоу, або ж наповнюють простори жовтої преси, де пишуть про скандали у музичній індустрії та чутки про особисте життя зірок. У переповненому контентом медійному просторі, особливу роль відіграють “люди-лоцмани” або “лідери думок”, які можуть ділитися враженнями про музичну продукцію, викладаючи лінки на рекомендовані треки на своїх сторінках. Тож продюсер радить знайти таких людей, познайомитися з ними та надіслати їм свої твори.

Одне з перших правил, про яке не потрібно забувати – це правило “першого удару” або першого враження, після якого ви або вразите і запам’ятаєтесь, або ж вас забудуть. Тож, презентуючи себе, не забудьте виокремити найбільш показове, що є у вашій творчості. Як приклад такого першого удару Михайло наводить свій досвід презентації творчості Земфіри, коли він вирішив першим пустити на радіо трек «А у тебя СПИД», щоб слухачі точно не змогли залишитися байдужими, надто, щоб шок від прослуховування лишився надовго, ну а вже потім послідували: «Привет ромашки» та «Аривидерчи».

235264314

 

Так само потрібно розмірковувати над своїм стилем, аби він був оригінальним та відповідним часу і вміти підлаштовуватися у разі необхідності. Тут Козирєв поринув у спогади, коли його переслідувала одна особа з диском виступів двох, безперечно, талантовитих артисток, але стиль подачі їх музики був таким, що нагадував про нудні бардівські “опушку леса”, «”костер”, “изгиб гитары желтой”. Послухавшись продюсерської поради, дівчата винайняли одну з дешевих пітерських студій, яких ще з часів Цоя у місті було достатньо і зробили запис, після якого і з’явився на світ гурт “Нічні снайпери”.

Також не потрібно боятися експерементувати, як зробив гурт 5’nizza, коли записав одним з треків пародію на гімн СРСР, і після прослуховування диску, який приніс Макаревич, було вирішено, що саме з цього треку почнеться один з випусків “Неголубого вогника”, коли битимуть куранти і вся країна підніматиме келихи з шампанським. Саме цей дивний трек, який не мав взагалі шансу потрапити до прослуховування виявився тим, що подарував “зірковий час” гурту на новорічному ТВ ефірі.

Не зупинятися вигадувати нові ідеї, не вірити дифірамбам родичів, друзів, знайомих, менше мати впевненості в собі – ось те, до чого коротко зводяться поради Михаїла Козирєва. А потім звучить пропозиція: «ну а тепер – забудьте все, про що я вам казав, адже немає законів і немає правил у музичній індустрії» але це, звісно, жарт.

Залишаючись незаангажованим нонконформістом та безкінечним поціновувачем процесу пошуку талантів, який безмежно любить свою роботу, він продовжує працювати на ТВ каналі «Дощ» та «Срібному дощі», де веде свої авторські передачі, займається музичним наповненням ефіру. Ми не можемо знати, як сталося, що герой цієї статті не став жертвою тієї інфекції, яка поширюється у часи нинішньої інформаційної війни. Так він пояснює для себе те, що відбувається зараз у Росії, де є частина інфікованих, які просто не усвідомлюють, що вони хворі, а є ті, які завдяки трохи кращому імунітету просто знають, що хворіють. Можливо, саме тоді, в Америці, він і отримав гарне щеплення від зомбування.

Приїзд М. Козирєва до Одеси майже співвпав з інцидентом, що стався на концерті Земфіри у Вільнюсі, тож продюсеру часто довелося коментувати агресивну поведінку колеги та подруги. Зважаючи на останнє, про що дуже тепло розповідав Міхаїл на зустрічі, коментарі є доволі очікуваними. Виявляється, його маленькі чотирирічні близнючки-доньки просто обожнюють Земфіру і вітаються виключно: “прівєт, рамашкі”, тож, логічно, що ставлення продюсера до поведінки співачки у Вільнюсі зводиться до виправдовуючого, на кшталт – вона є надзвичайним максималістом у питаннях організації своїх шоу, а окрім того, не потрібно серйозно сприймати вибрики артистки, адже вони не є логічними чи такими, які можна використати для її оцінки, часто вона перебуває у стані афекту і не завжди чітко розуміє сама, що відбувається під час концерту. Будь-яке концертне турне артиста є виснажливим досвідом, який відчутно знижує “імунітет” виконавця.

Не лише Козирєв, а і багато інших тверезомислячих росіян осмислюють ситуацію, в якій живе творча інтелігенція в Росії зараз як “час самоцензури”, коли офіційно ніхто нікого не забороняє і не переслідує, але у повітрі відчувається дух загрози. Концерти артиста можуть бути заборонені раптово в день їх проведення, як це сталося, наприклад, з Noise MC, через те, що він виконав пісню «Весна» гурту ВВ у своїй авторській обробці на виступі у Львові та взяв український прапор, який йому передали на сцену.

Як коментує М. Козирєв: “Ми не винні, що живемо у мудацькі часи у мудацькій країні”.  

Спробуємо стати оптимістами, відштовхнутися від того, що все коли-небудь закінчується і зазирнемо за сьогоднішній день у день завтрашній та уявімо, чим же стане радіо майбутнього. Куди ж без нього, впевнений М. Козирєв. Уявімо таке – завдяки спутниковому інтернету, який буде доступний в будь-якій точці Землі, ви зможете на своєму авто програмувати власне особисте радіо, формуючи трек-лист з років, жанрів та виконавців.

Персоніфікований контент набирає обертів вже зараз, необов’язково ви самі будете здійснювати такі підбірки, адже у близькому співіснуванні з сучасними технологіями, цей список за вас легко складатиме сама система, знаючи про усі ваші вподобання та настрої. Можливо, так, а можливо ми ще з вами сумуватимемо за старими добрими часами, коли існувало просте «наше радіо».

 

Текст Вікторії Прокопчук

Фото Алекса Харді

Оставьте комментарий

Ваш email не будет опубликован.

Достигнут лимит времени. Пожалуйста, введите CAPTCHA снова.