Якби не віра в Бога, жертв на Майдані було б більше


Alexey_Gordeev

26 лютого 2015 – Олексій Гордєєв, письменник, розповів на брифінгу про свою книгу «Церква на Майдані».  Книга складається з  28 історій-інтерв’ю безпосередніх учасників подій зими, яка змінила всіх нас.

Олексій Гордєєв народився в Севастополі і до вступу до університету у Києві жив там. У школі він навіть не вивчав українську мову. З початком Майдану він зрозумів, що не можна залишатися осторонь. Спочатку брав у ньому участь як мирний учасник. Коли почалася стрілянина, знімав на камеру, що відбувається, як журналіст. 18 лютого він був поранений в голову картеччю з рушниці «Беркута».

Книга написана російською мовою і розрахована на російськомовну аудиторію. Вона складається з 28 інтерв’ю з віруючими людьми.

Олексій Гордєєв розповів, що християнин перед дією завжди з’ясовує, чи дозволяє йому це зробити Слово Боже. Книга описує перелом Майдану від проєвропейської акції до боротьби за права людини.

Текст охоплює 94 дня, з дня, коли тодішній прем’єр-міністр Азаров оголосив про припинення євроінтеграції, до 23 лютого, коли Олександр Турчинов став в.о. президента.

Книга написана для того, щоб нас зрозуміла російськомовна аудиторія. Після закінчення Майдану Олексій Гордєєв, за його словами, думав, що ми зможемо сісти з опонентами за стіл переговорів і мирно поговорити, порозумітися, натомість почалася анексія Криму та АТО.

Книга – це пояснення, чому ми такі, які є. У книзі сотні посилань на інформаційні джерела, щоб читач міг сам перевірити правдивість написаного.

З 28 інтерв’ю 24 людини говорили, що питання політики та євроінтеграції їх не цікавили. Але в ніч з 29 на 30 листопада віруючі зрозуміли, що мова йде не про Євромайдан, а про Майдан. Євромайдан став Майданом. І тоді люди вийшли, щоб захистити базові людські цінності.

Величезну роль в тому, що на Майдані було мало жертв, зіграла церква. Вона постійно нагадувала, що протест повинен бути мирним. Закликала гасити агресію. Віруючі люди були у всіх секторах Майдану. Церква закликала не відповідати на провокації, вирішувала особисті проблеми протестувальників.

Цінності Майдану розділяли УПЦ КП, УГКЦ, Римо-католицька церква, деякі протестантські церкви. УПЦ МП говорили, що моляться за всіх, але в Лаврі поселили тітушек, а в день побиття студентів Михайлівський собор Київського патріархату відкрив двері, щоб прихистити постраждалих, а Софіївський Московського патріархату так і залишив двері зачиненими.

Були віруючі, які відверто підтримували Антимайдан. Наприклад, церква «Посольство Боже», очолювана Олександром Зінченком, який зараз переховується в Росії.

Олексій Гордєєв розповів, що церква – це прекрасний спосіб донести опонентам, що Майдан був Революцією Гідності, засобом боротьби за свої права, а не містечком бомжів, як його намагалася виставити кремлівська пропаганда.

Автор книги розповів, що варто йому з’явитися зараз в рідному Севастополі, який розташований в окупованому Росією Криму, як його примусять змінювати громадянство і «заберуть в російський аналог нацгвардії».

За словами Олексія Гордєєва, відмінність російської пропаганди від української в тому, що українські ЗМІ спотворюють реальність, прибріхують, а російська створює альтернативну реальність, заповнюючи всі когнітивні канали. Тим самим виникає симулякр, зламати який можна тільки показуюючи тим, хто сумнівається, правду.

Московський патріархат православної церки так і не вивчив один урок. Іноді середній шлях – це шлях смерті. Бувають випадки, коли ситуація дійсно ділиться на чорне і біле. Треба прямо сказати що «ЛНР» і «ДНР» – це території сатани, де він панує, як хоче. А Україна намагається цьому опиратися. Якщо і далі УПЦ МП будуть заперечувати факти репресій там проти протестантів, УГКЦ і УПЦ КП, вони повністю втратять довіру віруючих і люди почнуть переходити в інші громади.